Олександр Бондаренко зазнав поранення на контрольно-пропускному пункті, прямуючи до тієї частини Донецької області, яка контролюється незаконними збройними формуваннями, що діють за підтримки Росії. Йому знадобилося два роки, аби довести, що його поранення було пов’язане зі збройним конфліктом, який триває на сході України – без цього Олександр не зміг би отримати належні соціальні пільги та виплати від української держави.   

У травні 2014 року, коли розпочався конфлікт на Донбасі, Олександр був вражений і не йняв віри тому, що його колишні друзі та однокласники взяли до рук зброю, щоб підтримати сепаратистів.   

«У мене було недовір’я, що в нашому краю таке могло відбуватись. Не вірив, що прямо всі там проти України», – каже він у інтерв’ю «Радіо Свобода». 

У той час він – батько чотирьох дітей, який з родиною багато років мешкав у Дніпрі – сів у машину та поїхав на схід, щоб побачити все власними очима. Дорогою він натрапив на контрольно-пропускний пункт сепаратистів, де його автомобіль обшукали. У машині в Олександра було кілька пар черевиків-берців і комплектів камуфльованого одягу, а також консерви, які він сподівався доставити українським бійцям. Як дзвоник на телефоні, у нього був встановлений гімн України, і коли телефон задзвонив, озброєні сепаратисти відкрили вогонь.  

«Врятувало мене тільки те, що була заведена машина. Я заскочив у машину, став тікати, вони стріляли вслід, потім почали мене наздоганяти, вибили мені заднє скло. Я зазнав поранення в живіт», – згадує Олександр.  

Він вижив, переніс кілька операцій та згодом отримав статус інваліда другої групи. Проте  у медичних документах не було згадки про те, що його інвалідність пов’язана зі збройним конфліктом – натомість було вказано, що вона спричинена «загальним захворюванням».  

Лише у 2018 році було розроблено правовий механізм надання особливої допомоги цивільним особам, які отримали поранення в результаті воєнних дій на Донбасі. Дізнавшись про це, Олександр одразу звернувся до юристів програми USAID «Права людини в дії», громадська приймальня якої у Дніпрі працює при місцевій ГО «Правозахисна група «СІЧ». За їхньої підтримки він став збирати докази, аби довести, що його травма пов’язана зі збройним конфліктом у Східній Україні. 

За сприяння програми USAID, Олександр представив свою справу у Міністерстві у справах ветеранів, яке зрештою погодилося, що він зазнав травми в результаті бойових дій у зоні проведення Антитерористичної операції/Операції об'єднаних сил (АТО/ООС). Відтоді йому вдалося отримати свідоцтво про інвалідність із зазначенням її причин, а також доступ до більш суттєвих обсягів соціальної допомоги. 

Тепер Олександр має право на більші фінансові виплати та спеціалізоване лікування у військовому шпиталі за рахунок держави, а також на ті соціальні пільги, які надаються ветеранам.    

Правники програми USAID «Права людини в дії» розробили інфографіку з детальним викладенням алгоритму, якому мають слідувати ті, хто, подібно до Олександра, бажає отримати статус інваліда внаслідок травм, пов’язаних із воєнними діями. За станом на 2020 р., Олександр залишається єдиним цивільним у Дніпропетровській області, який отримав позитивне рішення у своїй справі від Міністерства у справах ветеранів. Загалом по Україні таких успішних справ лише кілька десятків – тоді як, за оцінками ООН, за шість років збройного конфлікту на Донбасі травми та поранення отримали від 7 до 9 тис. цивільних осіб. 

Програма USAID «Права людини в дії» працюватиме в Україні до кінця вересня 2022 року. Вона має на меті сприяти самостійній діяльності громадських активістів у сфері прав людини, реагувати на порушення цих прав шляхом спостереження та адвокації, вести стратегічні судові справи, здійснювати просвіту громадян у питаннях прав людини та надавати їм додаткові можливості для захисту власних прав, а також забезпечувати правову допомогу потерпілим від конфліктів і вимушеним переселенцям. Громадські приймальні програми, які працюють у Східній Україні, надають безоплатні юридичні консультації та поради всім, хто цього потребує.