У 2007 році 35-річна Світлана, яка мешкає у Краматорську, дізналася про те, що є ВІЛ-інфікованою. Вона відмовилася від лікування, та згодом почала уникати відвідання лікарів, сприймаючи свою інфекційну недугу як долю.

Світлана продовжувала працювати на трьох різних роботах, аби хоч якось зводити кінці з кінцями, та зосередила всю свою увагу на піклуванні про своїх літніх батьків. У березні 2020 р. стан її здоров’я погіршився; до кінця квітня вона схудла на 20 кілограмів і настільки ослабла, що вже не могла встати з ліжка.

Світланин батько відвів її до лікаря у Краматорську. Наступні десять днів жінка проходила численні консультації та обстеження. Лікарі припускали, що вона захворіла на туберкульоз, але не мали переконливого підтвердження цьому. Діагноз так і не був поставлений.

Згодом, у травні 2020 р., завдяки підтримці з боку USAID в Україні з’явилася можливість пройти обстеження на туберкульоз з використанням новітніх методів аналізу. Лікарі замовили для Світлани цей новий тест (ліпоарабіноманнановий тест бокового зсуву - LF-LAM), та протягом двох годин отримали результат, який підтвердив захворювання на туберкульоз. Жінці негайно був призначений курс лікування, і вже за тиждень стан її здоров’я поліпшився. Після потрясіння від того, через що їй довелося пройти, Світлана зрештою також погодилася на лікування від ВІЛ/СНІД і розпочала курс антиретровірусної терапії.

Проведення перших LF-LAM тестів було організовано Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією у 2019 р. у пілотному режимі у двох містах України – Слов’янську та Маріуполі. Останнім часом, завдяки діяльності проекту USAID «Підтримка заходів з контролю за туберкульозом в Україні», одним із завдань якого є допомога хворим на конфекцію «туберкульоз-ВІЛ», проведення LF-LAM тестів стало можливим у всіх регіонах країни.

Через три тижні після того, як вона розпочала лікування у стаціонарі, Світлана вже знову могла ходити. Загроза її життю минула, і у червні вона виписалася з лікарні, щоб продовжувати лікування вдома.

Завдяки високому професіоналізму українських лікарів, які лікували Світлану, та новим інструментам лікування, отриманим завдяки USAID, її життя набуло нового змісту, а сама вона зрозуміла, що ВІЛ-інфекція – це не смертний вирок.