Піклування та лікування дозволяють контролювати раніше смертельну хворобу 

«Я не знав, як реагувати, що робити, як сказати батькам… Тоді я не знав, що сьогодні ВІЛ лікується, і взагалі нічого не знав про цю хворобу» 

Серпень 2018 р.— Коли 25-річний Олександр* дізнався про те, що є ВІЛ-інфікованим, його охопив розпач. Першими його емоціями були шок та нерозуміння, і одразу виникло безліч запитань, перш за все «Що робити?» та «Як сказати батькам?»

Після того, як він закінчив виш та полишив батьківський дім, Олександр поринув у вир нічних клубів та нових знайомств. Одного разу він помітив у себе на тілі висипання та звернувся до лікаря; дерматолог одразу направив його на аналіз крові, та невдовзі хлопець дізнався про результати. 

«Мені зателефонували та сказали, що треба прийти до лікарні. Я довго вагався, але потім пішов, і мені сказали, що у мене ВІЛ», - згадує він. «Я не знав, як реагувати, що робити, як сказати батькам. Я – єдина дитина у сім'ї, тож як мені було сказати їм, що у мене не буде дітей, що у них не буде онуків? Саме такі були перші думки. Тоді я не знав, що сьогодні ВІЛ лікується, і взагалі нічого не знав про цю хворобу».  

Медзаклад, де Олександру поставили діагноз, є одним із партнерів проекту USAID HealthLink у запровадженні  нових підходів до тестування на ВІЛ, які передбачають наявність достатнього числа наборів для експрес-тестування ВІЛ-інфекції, навчання медиків та соціальних працівників методам обстеження і тестування, та (що мабуть було найважливішим для Олександра) надання соціальними працівниками психологічної підтримки тим, хто щойно дізнався про свій ВІЛ-позитивний статус – аби допомогти їм справитися із ситуацією та навчитися жити з ВІЛ.     

У Олександра було багато запитань. Коли він познайомився з Ольгою*, соціальним працівником програми HealthLink, вони просто на вулиці присіли на лаву та почали говорити. Хлопець дізнався, що діагноз «ВІЛ» - це вже не вирок, і що хід хвороби можна контролювати, приймаючи ліки та проходячи курс антиретровірусної терапії. «З ВІЛ можна жити!» - почув він від Ольги, і це допомогло Олександрові знову повірити у майбутнє.

Йому було важко сказати батькам про свій ВІЛ-статус, але Ольга знову була поруч, аби допомогти батькам Олександра справитися із ситуацією, у якій опинився їхній син. 

Нині Олександр проходить лікування, користується захисними засобами та розмірковує над планами на майбутнє.

«Якби не допомога Ольги, то я не знаю, як дав би собі раду у цій ситуації». – каже він. «Чи проходив би я курс терапії?  Чи може зробив би якусь дурість та заподіяв собі шкоди. Завдяки Ользі я відчував, що маю підтримку, і що я не один».

Тягар захворюваності на ВІЛ в Україні і досі є одним з найвищих у Європі. За нещодавніми оцінками, сьогодні в Україні 240 тис. людей живуть з ВІЛ-інфекцією та, що навіть більш важливо, половина з них не знає про свій ВІЛ-статус. 

Проект USAID HealthLink має сприяти прискореному впровадженню в Україні заходів, які до 2030 р. дозволять ліквідувати ВІЛ-інфекцію як загрозу для громадського здоров'я. З цією метою він здійснює кроки, спрямовані на підвищення попиту та розширення доступу до якісних і ефективних послуг з профілактики та лікування для людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), та основних груп ризику. Проект має на меті розширити доступ до якісних, ефективних послуг шляхом підтримку правозахисної діяльності громадянського суспільства, а також збільшення частки тих ЛЖВ, які знають про свій ВІЛ-статус і своєчасно отримують послуги з лікування та піклування. До завдань проекту, який розпочав свою діяльність у вересні 2017 та працюватиме до вересня 2022 рр., належить також зниження стигматизації та дискримінації ЛЖВ. Проект щойно розпочав повномасштабну роботу з підтримки ВІЛ-тестування, забезпечення доступу до лікування та психологічної допомоги як у державних медзакладах, так і з боку громадських організацій. Очікується, що користь від діяльності проекту HealthLink отримають тисячі українців.

*Імена змінені з метою захисту особистості