Про те, як USAID допомогло сімейним молочним фермам, які зазнали негативного впливу від конфлікту, пережити складні часи завдяки інвестиціям спільно з підприємством з переробки молока.

Невелике молочне господарство Оксани Квітки*, що на Луганщині, налічує шість корів. Лічені кілометри віддаляють його від небезпечного російського кордону, який патрулюють українські військові з метою попередження подальших військових зазіхань. 

Острах у цій понівеченій війною області, яка наразі розділена на територію, що підконтрольна Уряду України та ту, що не підконтрольна йому, присутній постійно, починаючи з 2014 р., коли почався конфлікт з Росією. За певними оцінками, півмільйона цивільних осіб залишили цю територію, яка зазнала нищівних артилерійсько-мінометних обстрілів, після яких залишились спустошені місцеві шахти, сталеливарні підприємства та ферми. Оксана, її чоловік, який був покалічений на радянсько-афганській війні, та їхні семеро дітей віком від 6 до 31 року були серед тих власників декількох тисяч невеликих молочних господарств, які не залишили свій дім. Вона не могла залишити свій дім, оскільки їй треба було продовжувати доїти своїх корів двічі на день. 

«Ми завжди жили з того, що продавали молоко. Тож ми молились, щоб підприємство з переробки молока не закрилось. Бо куди ж нам тоді?» Коли дощі розмили ґрунтову дорогу, яка вела від їхньої ферми до головної траси і збір молока був припинений, то членам сім’ї довелось котити бідони з молоком півтора кілометри, щоб дістатись до пункту прийому молока. 

Масовий виїзд людей та шкода заподіяна міським ринкам на територіях, що не підконтрольні уряду, спустошив місцеву економіку. До конфлікту, тисячі сімейних господарств задовольняли місцеві потреби у молоці та продуктах його переробки. Але з початком конфлікту попит звівся нанівець, а переробникам молока на Луганщині довелось мати справу з іншою проблемою—поголів’я молочних корів стало найменшим за останні десятиріччя. У 2013 р. воно налічувало 55 000 голів, тоді як у 2016 р.—27 000. Та й якість молока значно знизилась і дев’яносто відсотків цієї продукції вже не відповідало стандартам якості відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 2014 р. 

Проте завдяки укладенню угоди про спільні інвестиції між проектом USAID «Підтримка розвитку сільського господарства та сільських територій» (ARDS) та «Біловодським маслоробним заводом», що на Луганщині, вдалось стабілізувати стан справ у занепалій регіональній галузі виробництва молока. А це допомогло пережити складні часи і Оксаниному господарству, і іншим таким як вона молочним господарствам. «Біловодський маслоробний завод»--це одне з чотирьох господарств з переробки молока, які знаходяться на підконтрольній уряду території, тоді як до конфлікту у Луганській та Донецькій областях було 25 таких підприємств. «Біловодський маслоробний завод» був обраний у якості партнера почасти з огляду на те, що це підприємство забезпечує ринок збуту для місцевих виробників молока, що, у свою чергу, забезпечує виживання самого підприємства. 

У співпраці з проектом USAID «Підтримка розвитку сільського господарства та сільських територій» «Біловодський маслоробний завод» організував змістовні навчальні курси для своїх працівників з прийому молока. Тематика курсів включала питання покращання якості молока та заходи із забезпечення здорового поголів’я. Згодом, працівники з прийому молока поділились цією інформацією з молочними господарствами.

Оксана пояснює, що коли працівники зі збору молока приймають їхнє молоко, то вони обговорюють з ними питання вмісту жиру та вимоги до охолодження молока. А ще вони обговорюють питання, як дбати про худобу та поживно годувати її. 

«Ми любимо своїх корів та бажаємо якнайкраще доглядати за ними», - каже Оксана. 

* прізвище змінено з огляду на право на приватність